Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чим більше ми щось ігноруємо, тим більше ми його боїмося.
Лівій - Чим менше людині потрібно, тим ближче вона до Бога.
СОКРАТ - Чим хто значніший, тим менше може собі дозволити; що в пересічній людині вважають дратівливістю, те в людині, що має владу в своїх руках, вважатимуть жорстокістю і тиранством.
Юлій ЦЕЗАР - Чого не слід робити, того не роби навіть у думках.
ЕПІКТЕТ - Шлюб, якщо вже говорити правду, зло, але зло необхідне.
СОКРАТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Господи, коли б чогось злого не сталось моїй дитині, з мойого дурного говорення.
- Собака гавкне, а баба із печі пурхне (що чепурненько у неї в хаті).
- Що бабине, то не таке як людське.
- Дядько не батько, а тітка не мати.
- Дядько не батько, хай що хоче каже:
— а дядько. – ... дай йому дулю.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Жди, коли рак свисне.
- Знай, коза, своє стійло.
- Кожен кулик своє болото хвалить.
- Коня кують, а жаба ногу підставляє.
- Крутиться, як білка в колесі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Нас мучить не стільки бажання щастя, скільки бажання вважатися щасливчиками.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Нас ображає не стільки зневага дурнів, скільки нехтування людей розумних.
Люк де ВОВЕНАРГ - Наша природа – рух; повний спокій – це смерть.
Блез ПАСКАЛЬ - Не багатством славна людина, а добрими справами.
Сірійський вислів - Не було, немає й не буде людини, гідної одного лише осуду або однієї лише хвали.
Давньоіндійське виречення
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Ми перевершили трипільців: вони вміли вправно ліпити горшки, а ми — їх розбивати.
Володимир ШАМША - Мішок з грошима — всьому голова.
Олександр ПЕРЛЮК - Може, в африканських джунглях і діє Конституція, а у нас діє закон джунглів!
Олександр ПЕРЛЮК - На кожного депутата є свій покупець.
Олександр ПЕРЛЮК - На одного з лопатою — троє з мандатами.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Возьміть мене на топори,
Занесіть мя в Чорні Гори. В Чорну Гору занесіть мя, На дрібний мак посічіть мя. Пісня про смерть Довбуша - Не плач, мамо, не журися,
Бо вже твій син оженився. Та взяв собі паняночку, В чистім полі земляночку. Історична пісня - Бо як трудно-нудно,
Тяжко та важко недолугому чоловіку Против сили важкий камінь зняти, Так же трудно на чужій стороні Без родини сердешної помирати. "Дума про від'їзд козака" - Мій пан лежить у лузі,
У Базалузі, Постріляний, Порубаний, І на рани смертельні незмагає. Та прошу я вас всенижающе У луг-Базалуг прибувати, Та тіло молодецькеє поховати, Та звіру, птиці На поталу не дати! "Дума про Федора Безрідного" - Ой якби мене отцівська, материна молитва
Од смерті вборонила, На Чорному морі не втопила, Як буду я до отця, до матері, До роду прибувати, І буду отця та й матір Штити, шанувати й поважати. "Дума про Олексія Поповича"
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|