Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримували, він відповів: "Невинні захисту не потребують".
Демосфен - Цей суддею був, засудив винного до страти і пустив сльозу, і коли спитав хтось: "Як ти, сам засуджуючи, плачеш?", – відповів: "Належить єству милість віддати, а закону – службу".
Біант - Розбійник якийсь в морі тонув і голий на берег вибрався. Ісократ побачив, що від холоду той потерпає, і вдягнув, і взув його, і їжу дав, і відпустив його. Коли ж паплюжити його почав один через те, що незнаного розбійника захистив, відповідав: "Не як людину вшанував розбійника, а єство людське вшанував".
- Вдячність – мов місяць: коли уповні, тоді прегарний.
Плутарх - Блудливому дати і мерця прикрасити – однаково.
Плутарх
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гоняться за лисицею, а стрілять зайця.
- Молись Богу та лягай спати.
- Перехрести мари, щоб не дрімали (або: не брехали).
- Перехрестись та лягай спати.
— Хрести пяти, та лягай спати.
- На здоров'я кумі Олені, що хвіст довгий!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вертиться, як на голках.
- Вертиться, як на дзиґлику.
- Вертиться, як собака.
- Вертиться, як сорока на тину.
- Вертиться, як чорт в берлозі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Ми потопаємо в інформації й задихаємося від браку знань.
Джон Нейзбітт. - Ми працю любимо, що в творчість перейшла.
Максим Рильський. - Ми працюємо для того, щоб стати кимось, а не для того, щоб отримати щось.
Ельберт Габбарт. - Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.
Тарас Шевченко. - Ми прямуємо до абсолютної влади форми.
Жан Бодрійяр.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Від тебе до Неба – трошки менше, ніж вічність, а від Неба до тебе – трошки більше, ніж мить.
Андрій КОВАЛЬ - Безхарактерність – найгірший характер.
Андрій КОВАЛЬ - І незборимі труднощі – лише віхи на шляху героя.
Андрій КОВАЛЬ - Краса хижаків особлива: в ній магія смерті і жадоба життя.
Андрій КОВАЛЬ - Перемагає не той, хто має кращі шанси, а той, хто мусить перемогти.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Несказане, невимовне
Кобза промовляє
І святими почуттями
Серце надихає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899 - Ні! я суб'єктивний,
Я — з егоїстичних:
Все чуттів шукаю
Тонко естетичних.
Агатангел Кримський
"Світові скорботи", 1901 - До мене, як горожанина,
Ставляй вимоги — я людина.
А як поет — без перепони
Я стежу творчості закони.
Микола ВОРОНИЙ
"Іванові Франкові", 1902 - Мрії розвіяні і недомріяні,
Радості бачені в сні,
Квіти столочені, сльози розкочені
Я переллю у пісні.
Богдан ЛЕПКИЙ
"Мій спів", 1902 - Поете, тям, на шляху життьовому
Тобі перлини-щастя не знайти,
Ні захисту від бурі, злив і грому.
Іван ФРАНКО
"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
