Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бажання — так називається ріка, у якій замість хвиль — мрії, замість води — спрага; причаївся в ній крокодил пристрасті, а над нею кружляють ворони турбот.
Бхармріхарі - Бачу, дитино, по словах, що твоя шляхетна порода!...
Гомер - Безвладдя гірше усякої влади.
Катон - Безумець скаржиться, що люди не знають його; мудрець скаржиться, що він не знає людей.
КОНФУЦІЙ - Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли пролити їх на ваших могилах.
ПІФАГОР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Нехай на Петрівку, як дні побільшають.
- Як? — Я не дяк — десять раз говорити: я скажу раз, але гаразд.
- Що ти кажеш? — Те що чуєш!
- Полетіло, та на вербу сіло. (як не вчує і питає — що?).
- За водою підеш, той не вернешся. (треба казати "по воду").
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
- Місяць лютий гостро крутий.
- Місяць лютий спитає чи взутий,
- Мороз - аж іскри сипляться.
- Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Нехай моє мовчання стане більш точним.
Теодор Ретке - Ні, — відповів Заратустра, — я не подаю милостині. Для цього я не досить бідний.
Фрідріх Ніцше - Ніколи не висловлюйся чіткіше, ніж здатен мислити.
Нільс Бор - Ніколи не зневажай і не насміхайся з людей які хотіли зробити щось благородне, навіть якщо у них це не вдалося. Таке личить лише рабам.
Римське правило - Ніколи не зустрічайтеся з чоловіком, у якого в гаманці є кишенька для дріб’язку.
Коко Шанель
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хто правду говорить, ненавидять того.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Хто працював на мамону, на Бога працювати не може.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Чесне є не те, що давнє, а те, що добре й корисне.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Яка милостиня, таке і воздаяння.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Що люципер завзявся – щоб з Богом зрівнятись,
Те людина, цей ворог, став ділом справляти.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Собі поети право залишають,
Всі інші відкидаючи права:
Належати до тих, кого вбивають,
А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський
"Коли не замовкає...", 1968 - Вони (шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і поняттям, заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у щось повірити. І запалити вірою інших.
Валентин МОРОЗ
"Серед снігів", 1970 - На нашій землі письменник: був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.
Євген СВЕРСТЮК
"Собор у риштованні", 1970 - Між горою-долиною
Козаченька вбито,
Червоною китайкою
Оченьки закрито.
Народна пісня Ой най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Ой най мене поховають
Молоді козаки. - Прикрий моє тіло
Чумацькеє біло
Та ще й головочку.
Щоб моє тіло
Чумацькеє біло,
Щоб не чорніло,Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Не марніло.
Чумацька пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
