Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Справа розумних — передбачати лихо, поки воно не прийшло, справа хоробрих — впоратися з лихом, якщо воно прийшло.
Піттак - Справжній спосіб помститися ворогові — це не бути на нього схожим.
Марк АВРЕЛІЙ - Спробуй, можливо, тобі вдасться прожити, як людині, яка задоволена своєю долею, яка збагатила внутрішній світ любов’ю і добрими справами.
Марк АВРЕЛІЙ - Став собі лише досяжні цілі.
Квінт ГОРАЦІЙ Флакк - Сталість і завзятість у своєму намірі — речі такі чудові, що й завзята лінь вселяє повагу.
СЕНЕКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- На безплідне дерево й кози не скачуть.
- На бідного Макара всі шишки летять.
- На бога покладайся, а розуму тримайся.
- На вербі груші, а на осипі — кислиці.
- На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Тиха, як місяць.
- Тиха, як телиця.
- Тихо, хоч мак сій.
- Тихо, як у вусі.
- Тісно, що й києм не протиснеш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Міністр не повинен скаржитися на газети і навіть читати їх. Він має їх писати.
Шарль де Ґолль. - Місія справжнього журналіста — гоїти душі, відчувати больові точки епохи, утверджувати найвищі вартості.
Йосип Лось. - Містер Еттлі — дуже скромна людина. І він має для цього всі підстави.
Вінстон Черчилль. - Міф виникає там, де фактів бракує. Легенда — там, де вони когось не влаштовують.
Олексій Симонов. - Міфи — анекдоти, що стали легендами.
Аркадій Давидович.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Сьогодні відвів душу. І відразу на небеса.
Василь ТИТЕЧКО - Табличка у психлікарні: «Палата лордів» .
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Тайво отримав м’яч, віддав його на Бетао, той далі на Велозу, Велозу на Вукоєвича, Вукоєвич на Краньчара, Краньчар на Ідеє. Удар! Гол! Ура! Українці виграють!
Василь ТИТЕЧКО - Так рвонув уперед, що втратив своє обличчя.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Таланти ростуть швидше, якщо їх частіше прополювати.
Микола ПАСЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі.
Микола МІХНОВСЬКИЙ "Самостійна Україна", 1900 - В історії української нації інтелігенція її раз у раз грала ганебну і сороміцьку роль. Зраджувала, ворохобила, інтригувала, але ніколи не служила своєму народові...
Микола МІХНОВСЬКИЙ "Самостійна Україна", 1900 - Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої, безпощадної.
Микола МІХНОВСЬКИЙ "Самостійна Україна", 1900 - Ми востаннє виходимо на історичну арену і або поборемо, або вмремо.
Микола МІХНОВСЬКИЙ "Самостійна Україна", 1900 - Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що лама свої кайдани, прокинувшись до життя.
Микола МІХНОВСЬКИЙ "Самостійна Україна", 1900
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|