Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Заговори, щоб я тебе побачив.
Сократ - Багато говорити і багато сказати не є те саме.
Софокл - Добра людина — та, котра пам'ятає свої гріхи і забуває свої добрі справи; зла людина — та, котра пам'ятає свої добрі справи і забуває свої гріхи.
Талмуд - Я не зустрічав ще нікого, хто любив би чесноту так само сильно, як чуттєві втіхи.
Конфуцій - Хто завинить перед Небом, тому молитися буде нікому.
Конфуцій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як жили наші діди, то не було їм зовсім біди: бувало збанок варенухи наберуть, та сидючи пють, та як ті мухи гудуть; а як нам прийшлося, жити довелося — усе лихо до купи сплелося.
— Жили наші діди — не знали біди; стали жити внуки — набралися муки.
— ... та ще й наберуться.
- Було добро та давно, буде гаразд та не зараз.
- Нового не запроваджуй, старовини держись.
- Не за нас сталось, не за нас і перестане.
- Так за батьків було, так і нам треба.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Був колись горіх, та звівся на сміх.
- Буде за худобою догляд - буде й прибуток.
- Буде земля, то й корову купите.
- Буде і на кропиву мороз.
- Будинок, що розвалюється, ніякими підпірками не втримаєте.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Стиль — це простий спосіб сказати про складні речі.
Кокто - Страждання — такий же потужний трансформатор реальності, як і п’янство.
Пруст - Страждання необхідно до тих пір, поки ви не розумієте, що можете обходитися без нього.
Екхарт Толле - Схоже, що релігія з віком впала в дитинство, і тепер, як і в дитинстві, її необхідно підгодовувати дивами.
Джонатан Свіфт - Сьогодні всі країни можуть бути розділені на два класи — країни, де уряд боїться людей, і країни, де люди бояться уряду.
Амос Р. Є. Піночет
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Гроші можна зневажати, якщо все дістається безкош¬товно.
Юрій РИБНИКОВ - Батьки били в литаври, а вчителі б’ють на сполох.
Юрій РИБНИКОВ - Із насіння яблука незгоди виростають плоди ворож¬нечі.
Юрій РИБНИКОВ - Кум королю не забуває використовувати своє при¬дворне становище.
Юрій РИБНИКОВ - Закон бізнесу: поспішиш — конкурента сну позбавиш.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Катерина", 1838 - У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! злої!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Ой одна я, одна...", 1847 - Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли;
у нас нема
Зерна неправди за собою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Доля", 1858
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
