Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
Григорій СКОВОРОДА - Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
Григорій СКОВОРОДА - Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Григорій СКОВОРОДА - Сліпі очі, коли затулені зіниці.
Григорій СКОВОРОДА - Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як вели медведя до меду, то вуха урвали; а як тягнули від меду, то й хвіст урвали.
- І наш Бог не вбог.
- Таку Біг коляду дав.
- "Чого ти мамо боса"?
— "Так довелося"!
- Так наша піч пече.
— Так вже його піч спекла, так його паляничить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- М'який, як подушна.
- М'який, як пух.
- М'яко спати, як свекруха (теща) постелила.
- На віку, як на довгій ниві.
- На віку, як на току: і натопчешся, і намучишся.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Зачарування – це здатність змусити іншого вірити, що ви обоє зовсім чудові.
Анатоль Франс - Зберігати вірність некоханій людині — значить зраджувати самому собі.
Костянтин Меліхан - Звання і титули придумані для тих, чиї заслуги перед країною беззаперечні, але народу цієї країни невідомі.
Джордж Бернард ШОУ - Звивини мають бути досить прямими, щоб думки не плуталися.
Євген КАЩЕЄВ - Звичайна форма егоїзму, справедливо засуджувана, — нескінченний розвиток людиною теми розмови.
Герберт СПЕНСЕР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чим ближче до народу, тим далі від насущних проблем людства.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим відрізняється шахтарська праця від праці чиновників — видно по їхніх пенсіях.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим довше ви будете мовчати, тим скоріше завиєте.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим довше живеш, тим більше журишся, що життя таке коротке.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим довші в жінки ноги, тим легше їй іти до своєї мети.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А я живу в Божій волі —
Не дав мені Господь долі.
Народна пісня - Ой не повіває буйний вітер
та із чистого поля, —
Ой не жди, не жди того козаченька,
видно, така доля.
Лірично-побутова пісня - Ой ішов козак з Дону, да, з Дону додому,
Да й сів над водою, проклинає долю:
"Доле ж моя, доле, чом ти не такая,
Ой чом не такая, як доля чужая?"
Бурлацька пісня - Ой доле людськая, чом ти неправдива,
Що до інших дуже щира, а до нас зрадлива?
Рекрутська пісня - Де ти бродиш, моя доле?
Не докличусь я тебе.
Степан Писаревський
"Доля". 1827
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
