Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Будь сам собі другом.
Піфагор. - В мужності два головних прояви: зневага до смерті і зневага до болю.
Цицерон - В страху більше зла, ніж в самому предметі, якого бояться.
Цицерон - Важко розумному довгу розмову вести з недоумком.
Але й мовчати весь час – вище за людську могуть.
Феогнід - Важко самобутньо виразити загальноприйняті речі.
Горацій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Від того лиха не маю, що свій розум маю.
- Людей питай, а свій розум май.
- Людей слухай, а свій розум май (або: а сам уважай).
- Не позичай у сусіда розуму.
- Послухай мене, то зза моєї голови на твоїй і волоска не стане.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Опеньки з'явились - літо скінчилось.
- Павук щосили плете павутиння - на суху погоду.
- Перший туман літа - перша грибна прикмета.
- Пізнє цвітіння горобини - на пізню осінь.
- Після Олени (3 червня) царствуй зелений, тобто буйнотрав'я.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я почав писати з такого ж побудження, з якого люди починають співати.
Микола Вороний. - Я правив свій вірш півдня і викреслив одну кому. Увечері я поставив її знову.
Оскар Уайльд. - Я проклинаю той день, коли взявся за перо. До цього в мене були самі друзі, а тепер тільки вороги.
Жан Жак Руссо. - Я сама себе витягла нагору за бретельки власного бюстгальтера.
Мадонна. - Я став вільнодумцем ще до того, як навчився думати.
Джордж Бернард Шоу.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Щоб знати, хто чим дихає, треба знати, хто чим видихає.
Віктор ІГНАТЕНКО - Щоб молодість знала, винайшли Інтернет, а щоб старість могла — віагру.
Юрій МЕЛІХОВ - Щоб через жінку не втратити голови, насамперед треба її мати.
Віктор ІГНАТЕНКО - Юристів нині більше, ніж трактористів, а правове поле так і не оране.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Я милого пізнаю за ходою. Навіть п’яною.
Валентина БУГРІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Листя пада, мов золото,
Крок дзвенить насторожено...
Я надвоє розколотий,
Я стократ розтривожений.
Михайло СИТНИК
"Осінь", 1946 - Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич
"Загублена українська людина", 1954 - У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Щоб хотілось і моглося, було де і було з ким!
- Давайте вип’ємо за наших ворогів. За те, щоб у них все було: і автомашина, і гараж, і гарна хата, і дача.
І щоб у них скрiзь стояли телефони.
І щоб по тих телефонах вони завжди набирали 01, 02, 03, 04!
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
