Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли народ дурний, ним легко керувати.
Шан ЯН - Коли показалося дно, пізно бути ощадливим.
Гесіод - Коли ти зробив комусь добро й це добро принесло плоди, навіщо ти, як безрозсудний, домагаєшся ще похвали і нагороди за свою добру справу? Марк АВРЕЛІЙ
- Колишні покоління лишили нам не стільки готові рішення питань, скільки самі питання.
Луцiй Анней СЕНЕКА - Корисне розумно брати собі з чужого досвіду.
Теренцій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- На двоє баба ворожила; або вмре, або буде жила.
- Надіявся дід на обід, то без вечері ліг спати.
- Най не буде від Бога гріху, а від людей сміху.
- На однім місці и камінь порастає.
- Напасть на гладкій дорозі здибле.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Любить, як пес дідька.
- Любить, як порох в очі.
- Любить, як рідну матір.
- Любить, як сіль в очі.
- Любить, як собака дідька.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- І тільки в критичні дні раптом розумієш, що ти — жінка.
Тамара Клейман - Ймовірно, лише одна людина з тисячі жагуче поглинена своєю роботою, як такою. Різниця лиш у тім, що про чоловіка скажуть: “Він захоплений своєю справою”, а про жінку: “Вона якась дивна”.
Дороті Сейерз - Кохана жінка — та, котрій можна заподіяти більше страждань.
Етьєн Рей - Коханець — друге розчарування заміжньої жінки.
- Коханець, може бути повітряним створінням, але чоловік — істота з плоті і крові.
Емі Леві
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хай у тихості серце твоє веселіє,
То ж і виразка злобна у нім не боліє.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Добре і потерпіти, коли інакше бути не може.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Незцілену рану ліпше з мовчанням зносити, аніж безкорисно і з ущербом лікувати.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Вівця, що не слухає пастиря, – вовку користь.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський) - Глянь: і злото й залізо вдаряє однако.
Данило ТУПТАЛО (Дмитро Ростовський)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Тепер вона звелась і мову свою шляхетську забула, і віри відцуралась — словом, як там кажуть, та ж свита, та не так зшита.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ
"Люборацькі", 1886 - В біді твоїй рідніша ти мені;
Тобі несу я сили всі, що маю;
І працю тиху, і мої пісні
На вівтар твій побожно я складаю.
Володимир САМІЙЛЕНКО
"Україні", 1888 - А все ж твоя втіха — поплакати стиха,
Згадавши веселий свій край.
Іван МАНЖУРА
"Лелії", 1889 - Ні, хоч дуже я люблю
Україну-неньку,
А сидітиму собі
Краще потихеньку.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Переляканий", 1892 - Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки
Та ще вишиванії дома
Бере він на ніч сорочки.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Українець", 1892
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
