Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- [Греки] встановили нам письмено своє, аби ми взяли його і втратили свою пам’ять. Тут був той Ілар, який хотів учити дітей наших, то повинен був ховатися по домівках тих, аби їх, неграмотних, навчити нашого письма і нашим Богам правити треби. А те повів нам, що повоюємо греків, бо знав те ясно: і знав, як Отці наші те говорили мені, що знищимо їх, зруйнуємо Хорсинь і Амастриду мерзенну, і будемо великою державою з князями своїми, городами великими і безліччю зброї залізної. І буде безліч нащадків наших. А греків зменшиться, і будуть минулим своїм дивуватися і похитувати головами...
Велесова Книга (8/3) - А греки хотіли нас христити, щоб ми забули Богів наших і так обернулися [в їхню віру], і стали їхніми рабами. Постережемося того...
Велесова Книга (6-Є). - Даремно забули доблесні наші старі часи, бо куди йдемо – не відаєм. А так озираємось назад і речемо: “Невже ми устидилися Наву, Праву і Яву знати і навколишнє відати і думати?”.
Велесова Книга (1). - Де пролита кров наша, там є земля наша. І це вороги знають, і це вони стараються, та це старання марне. Буде так, як у старі часи Отців наших. Кажем ті слова для пам’яті, аби жодне з тих слів не втратилося.
Велесова Книга (17-В) - Дивись, русе, до розуму, бо ум великий Божеський єдиний із нами. А тому творімо і речемо з Богами воєдино!
Велесова Книга (1).
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Іде Іван красти — Боже йому щасти!
- Утік — його щастя! а піймавсь — відбувай кару!
— Іде красти: як украв — то щастя, а як піймали — то біда!
- Як не чув, то й не шкодить.
—... як не бачить, то не болить.
- Нехай не буде ні по твоєму, ні по моєму, — а по божому.
- Нехай риє, розкопує, не своє шукає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Легкий, як пух.
- Легко, як дурному з гори бігти.
- Легко, як п'яному з гори котитися.
- Ледачий, аж порохно сиплеться.
- Ледачий, як пес.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Графоман вимагав створення фонду допомоги слабкорозвиненим письменникам.
Цаль Меламед. - Графоман оволодів суміжним фахом —став плагіатором.
Олександр Прозоров. - Графоман пише абияк про чудові речі, талант пише чудово про будь-що.
Юліан Тувім. - Графоман пише за внутрішньою потребою, справжній художник — задля грошей.
Яніна Іпохорська. - Графоманія величі.
А. Рєзников.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Найбільше кричать «рятуйте» ті, хто підливає лою у вогонь.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Найбільше обіцяє той, хто не дотримується своїх обіцянок.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Найбільші рахунки народу виставляють ті, хто живе за його рахунок.
Володимир ШАМША - Найвигідніший кредит — це коли його беруть кілька душ, а віддають мільйони.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Найкращі мистецтвознавці серед злодіїв — вони знають, що крадуть.
Григорій КОРЧАК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Іван ФРАНКО
"Мойсей",1905 - О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно.
Іван ФРАНКО
"Мойсей", 1905 - Я стовп, поставлений на роздорожжу
На прастарих України полях,
Взад і вперед показую я шлях,
А сам ні кроку поступить не можу.
Іван ФРАНКО
"Д. Б.", 1906 - Може, долею ясною
Зацвіте й мій край.
Олександр ОЛЕСЬ
"Сніг в гаю...",1906 - Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Олександр ОЛЕСЬ
"Яка краса: відродження країни!", 1908
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Жив був на світі султан, що мав гарем, яким знаходився в 100 кілометрах від його палацу. Був в нього слуга, якого султан кожного дня відсилав за дівчиною.
Слуга помер у віці 30 років, а султан у 90.
Так вип'ємо ж за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Тому що не жінки вбивають чоловіка, а біготня за ними.
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж.
То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків.
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
