Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Важко розумному довгу розмову вести з недоумком.
Але й мовчати весь час – вище за людську могуть.
Феогнід - Важко самобутньо виразити загальноприйняті речі.
Горацій - Великі обіцянки зменшують довіру.
К. Флакк. - Вести ненавчених людей на війну – означає їх занапастити.
Конфуцій - Винний боїться закону, невинний — долі.
Публій Сір.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній загубиш.
- Послухай дурня, то й сам будеш дурень.
- Кого Бог хоче покарати, то перше розум відійме.
- Лучший піяк, ніж дурак.
- Ліпший мудрий, хоч лихий, як добрий а дурний.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Отава добра - погана озимина.
- Полин має товсте коріння - наступний рік буде врожайний.
- Антонівка добре вродила - наступного року хліб уродить.
- Ой у лісі, в лісі,
В лісі на дубочку
Ой схилив, схилив
Голуб головочку,
Та з гори в долиночку,
Схилив головочку
Згори в долиночку...
Народна пісня - Кожна деревина хворости пускає,
А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Чим серйозніша особа, тим прекрасніша посмішка.
Франсуа Рене де Шатобріан - Чим сильніший в людини характер, тим менше схильна вона до зрадливості в любові.
Стендаль - Чим складніша дія, тим простіші персонажі.
Карел Чапек - Чим старше я стаю, тим менше мене турбує, хто з ким спить.
Дороті Сейерз - Чим трагічніша доля людини, тим непохитнішою й зухвалою стає надія.
Альбер КАМЮ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Оновлення — це всього-на-всього інша локшина на ваших вухах.
Олександр ПЕРЛЮК - Опущена голова — запрошення сісти на шию.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Освіта народу залежить від того, як він засвоїв уроки історії.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Основний принцип соцiалiзму: вiд кожного по здiбностях — кожному по мордi.
Богдан ЧЕПУРКО - Останньою була надія на таблицю множення — невже й вона не вціліє з приходом нового диктатора?
Валентин ЧЕМЕРИC
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кровавої криниці
Собак напоять.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Марія", 1859 - Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минули літа молодії...", 1860 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"У Вероні", 1861 - Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Рекрут", 1862
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
