Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Людина або збожеволіє, або почне писати вірші.
ГОРАЦІЙ - Людина, що думає лише про себе й шукає в усьому своєї вигоди, не може бути щасливою. Хочеш жити для себе, живи для інших.
СЕНЕКА - Людині властиво помилятися, а дурневі — наполягати на своїй помилці.
ЦИЦЕРОН - Малі знання, що діють, варті набагато більше, ніж великі знання, що перебувають у бездіяльності.
Джебран Хаміль Джебран - Ми — джерело веселощів — і скорботи рудник.
Ми вмістилище скверни — і чисте джерело. Людина — мов у дзеркалі світ — багатолика. Вона незначна — і вона ж безмірно велика. Омар Хайям
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
- Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
- Ти йому про Тараса, а він — півтораста.
- Ти мені не Тетяна, а я тобі не Савка!
- Ти Москалю і добрий чоловік, та твоя шенеля злодій.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Їдуть, неначе в мед.
- Їздить, як кручений,
- Їли, як люди, а покидали, як свині,
- Їсть, аж за вухами лящить,
- Їсть, як дурний мило,
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Він вигукнув: "Бачу суцільну порожнечу!" Вони втішились: "Він нічого не помітив!"
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Він зламав собі життя. І тепер у нього їх два — різні, досить приємні.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Він опинився на вершині слави.
Станіслав Єжи ЛЕЦ Під чоботом тирана. - Вірю в кінець органічного життя на землі, але ніколи — в кінець організаційного.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Вірю у прогрес: винайдуть машини для читання думок, які ще не прийшли в голову.
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Скільки мені ще там до безсмертя?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки ми ще будемо так жити? — А скільки протягнемо?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки можна панькатися з батьками таких форм?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки народу треба обібрати, щоб стати народним?
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки не зробили б для народу, він нічого не забуде!
Олександр ПЕРЛЮК.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Хіба тебе не захоплює сьогодні хоч би та ж ідея відродження твоєї нації?
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Вальдшнепи", 1927 - Бо тінь журби української впала і мені на плечі...
Микола КУЛІШ "Народний Малахій", 1928 - На московському кумачі України самостійної не вишити!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Українче, спізнай самого себе!
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|