Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Гарна людина завжди простодушна.
Марціал. - Гарно розмiрковувати про доброту – ще не значить бути добрим, бути справедливим у думках – ще не значить бути таким на дiлi.
Арiстотель - Гірших всюди більшість.
Біант. - Гнітить фортуна несміливих,— хоробрий їй страшний.
Сенека - Голод загострює розум і у дурнів.
Федр.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Поганому і честь погана.
- Скотилась баба з неба, так їй і треба.
- Яку голову маєш, ту ж і носи здорова.
- Яким мечем воював, тим і поліг.
— Яким мечем махає, такою й путтю погибає (вмер з горілки, чи щось подібне).
- Хто не слухає тата, той послухає ката.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Роз'їхався, як верша.
- Розказує, мов з книжки бере.
- Розказує, мов з книжки читає.
- Розквасив губу, мов капицю.
- Розквокталась, мов квочка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Де кохання, там і Бог.
Лев ТОЛСТОЙ - Жени кохання хоч у двері, воно влетить у вікно.
Козьма Прутков - Життя влаштоване так по-диявольському мистецьки, що, не вміючи ненавидіти, неможливо щиро любити.
Максим ГОРЬКИЙ - Жодні хитрощі не допоможуть нам довго приховувати кохання, коли воно є, як і вдавати це почуття, коли його немає.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Задоволена любов послабляє вплив фізіології на моральність. І, в той же час, перенасичення – чудовисько, яке пожирає найполум’янішу любов...
Оноре БАЛЬЗАК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Девіз хапуги: "Не залишай на завтра те, що можна увірвати сьогодні".
Юрій РИБНИКОВ - Жити небезпечно: кожний крок може стати останнім.
Юрій РИБНИКОВ - Деякі факти красномовніші за адвокатів.
Юрій РИБНИКОВ - Байдужий лікар — потенційний злочинець.
Юрій РИБНИКОВ - За боржниками ганяються не задля спортивного інтересу.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Той не поет,
Хто не відчує
спраги змагання.
Хто затаїться
в башті мовчання,
Як анахорет.
Микола ВОРОНИЙ
"Ода до поетів", 1929 - Будь проклята, співуча мово
Сльозавих і слизьких пісень,
Бо кожен чин пожерло слово,
Бо зміст заїла передмова
І в ніч лягає кожен день.
Євген МАЛАНЮК
"Павза", 1929 - Не сховатись, дарма, під наметом краси,
в чаді п'яному строф кришталевих.
Вітре днів, мої власні слова рознеси,
на шляхах їх розвій стомилевих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Суворий вірш", 1934 - Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,
коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.
Зникають речі, розвіваються довкола стіни.
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Над книжкою поезій", 1934 - До дна землі
й до дна цупкого слова
вдираюся завзято і уперто
і видираю в заздрісної смерті
пісні,
п'яніння,
ночі й дні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Хліб насущний", 1936
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
