Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не знайти життя без смутку ні в кого.
Мосхіон - Наречено філософами печаль смертю. Я ж кажу, що тінь і образ смерті все ж сон є. Бо як хто покладе тіло своє, щоби спати, отак і коли смерть: тіло з душею розлучаються і знову разом піднімуться. Сон ніщо інше, як смерть.
Філон - Уживання вина за мірою та потребою – на користь тілу. Це у відповідь сказав: "Лоза три паростки родить: перший – солодощів, другий – пияцтва, третій – божевілля".
Софокл - Влада надає словам відбитку правди.
Соломон - Краще свої гріхи викривати, ніж чужі.
Демокріт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не то сирота, що роду не має, а то сирота, що долі не має.
- Отець вмре, то півсироти дитина, а мама, то вже ціла сиротиша.
- Горе сироті і бородатому.
- Погано сироті бородатому, а голомозому і гірше.
- Там де сирота зістатися має, лучше аби камінь виріс.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Упав, як міх з воза.
- Уперся, як баран у сіно.
- Упертий, як баран.
- Упертий, як осел.
- Упертий, як свиня.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Собака — домашня тваринаа, яка менше всіх інших домашніх тварин розбирається в людях.
Адольф Новачиньський - Совість — панянка вихована і вона швидко перестає говорити з тими, хто не хоче її слухати.
Samuel Butler - Совість — тисяча підкуплених свідків.
Євген КАЩЕЄВ - Совість це дворняжка, що вільно дасть вам пройти, але неодмінно нагавкає.
NN - Совість як кажан : вдень відсипається, а вночі ляскає крилами і намагається ссати твою кров.
Дмитро Пашков
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Фінансові кризи найболячіше вдаряють по тих, у кого й фінансів-то нема!
Олександр ПЕРЛЮК - Фортуна любить тих, кого не помічає Феміда.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Хіба боротьба з корупцією ведеться там, де водяться гроші?!
Флоріан БОДНАР - Хоч кажуть, що дурням закони не писані, якраз вони найчастіше ними користуються.
Іван МЕЛЬНИК - Хоча й нема пророка у своїй Вітчизні, зате стукачів повно.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Нема ліпшого на небі
Над зорю в погоду, — Нема кращого на світі Над дівочу вроду. Пантелеймон КУЛІШ "Настуся", 1861 - Щоб моя коханка люба
І моя дружина Не була, як інші, пані, А була людина. Василь МОВА "На балі", 1878 - Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Михайло СТАРИЦЬКИЙ "Виклик", 1883 - Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить, Навіть вдячності не жде. Іван ФРАНКО "Лис Микита", 1890 - Дівчино-горлице! Шкода твого кохання,
Шкода ночей без сну, зітхання, сумовання, Живу я розумом, а серце тихо спить. Минули любощі; душа моя жадає Кохання іншого... Глянь, крале, на орла, Як вітром на його від півночі бурхає, А він дзвенить пером, Зевесова стріла. Пантелеймон КУЛІШ "Шуканне-викликанне", 1893
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|