Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...Все те не наше, що нас покидає.
Григорій СКОВОРОДА - В усіх науках і мистецтвах плодом є вірна практика.
Григорій СКОВОРОДА - Життя не те означає, щоб тільки їсти та пити, але й бути веселим та бадьорим.
Григорій СКОВОРОДА - ...хто дочекається кiнця у вічноплинному джерелі?
Григорій СКОВОРОДА - Істинна дружба, правдиве щастя і пряма юність ніколи не зiстаряться.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- "Мені і удод закує"! (відказує Москаль).
- "А багато було людей в церкві"?
— Людей, мамо, не було нікогісінько, тілько самі москалі — так що й голки не було де встромити.
- Хоч убий Москаля, то він зуби вискаля.
- На гроша амуніції, на десять амбіції.
- За Москалем панство: коло ноги ременяки — і все господарство.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Хата, як загін.
- Хата, як квітка.
- Хата, як лялечка.
- Хата, як покришка.
- Хвалить, як медом мастить.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Той, хто плекає помсту, роз’ятрює власні рани.
Френсіс БЕКОН - Той, хто присягає на Біблії, зовсім не зобов’язаний знати її зміст.
Леонід Крайнєв-Ритов - Той, хто робить добро іншим, сам від цього пізнає радість.
Маргарита Наваррська - Той, хто сказав, що вдалі шлюби бувають лише між сліпою дружиною і глухим чоловіком, воїстину розумівся на цих справах.
Мішель МОНТЕНЬ - Той, хто хвалить тебе за те, чого в тебе немає, хоче одержати від тебе те, що в тебе є.
Юджин Маньюел
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Виробнича травма: падіння з високої посади.
Юрій РИБНИКОВ - Найпростіше вирішення житлової проблеми: вселити надію.
Юрій РИБНИКОВ - Свої успіхи окрилюють, чужі — заважають працювати.
Юрій РИБНИКОВ - Навіть на прописні істини чинуші потребують резолюцій.
Юрій РИБНИКОВ - Робота — не вовк, якщо до неї ставитися по — людськи.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"У Вероні", 1861 - Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Рекрут", 1862 - Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ
"Пречиста Діво", 1862 - Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА
"Думи засланця", 1877
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
