Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!
Григорій СКОВОРОДА - Як музичний iнструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вуховi приємнiший, так i бесiда з вiдсутнiм другом буває звичайно набагато любiшою, анiж iз присутнiм.
Григорій СКОВОРОДА - Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
Григорій СКОВОРОДА - Скiльки зла криється всерединi за гарною подобою: гадюка ховається в травi.
Григорій СКОВОРОДА - О коли б змога писати так само багато, як i мислити!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Любиш дружину — люби і її родину.
Євр. - Любиш солодке — терпи гірке.
Араб. - Люблю його, як сіль а оці.
Рум. - Любов — як сльоза: починається з очей, а западає в серце.
Латинськe - Любов багата медом і жовчю.
Латинськe
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Голе, аж ребра світяться.
- Голий, як бич, а гострий, як меч.
- Голий, як долоня.
- Голий, як кістка.
- Голий, як мати породила.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Жінки перевершують чоловіків в усьому, навіть у рівності.
Євген КАЩЕЄВ - Жінки подібні людям і живуть біля людей.
Іван Бунін - Жінки позбавляють волі лише тих, хто не знає, що з нею робити.
Хелена Жмиєвська - Жінки потрібні для того, щоб обходитися без них.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Жінки прив’язані до моди, тому що новизна завжди є відблиском юності.
Мадлен де Скюдері
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо я даю хабар, то це негарно, а якщо мені дають, то все залежить від його величини.
Віктор ІГНАТЕНКО - Свобода — се не ланцюг, який можна склеїти в огні і сформувати ударами молота.
Свобода — се коштовний плід, що достигає і набирається солодощів у сонячнім світлі й теплі.
Іван ФРАНКО - За великі клейноди свободу тримайте і заслугами більше її уміцняйте.
Касіян САКОВИЧ - Народи до свободи ідуть од природи.
Касіян САКОВИЧ - …Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Ліна КОСТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой летить бомба з московського поля,
та посеред Січі впала.
Ой хоть пропали славні запорожці,
та не пропала їх слава.
Історична пісня - Ой полети, галко, ой полети, чорна,
да й на Січ риби їсти.
Ой принеси, галко, ой принеси, чорна,
від кошового вісти.
Історична пісня - У містечку Богуславку Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Історична пісня - Ой колись ми панували, а тепер не будем –
Того щастя, теї слави повік не забудем.
Історична пісня - Позволь, батьку-отамане, нам на башті стати:
Як не стидно а цариці та Січ руйнувати!
Не позволиш з шабельками, позволь з кулаками:
Хай не гине наша слава поміж козаками!
Історична пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
