Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
Григорій СКОВОРОДА - Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
Григорій СКОВОРОДА - Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
Григорій СКОВОРОДА - Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
Григорій СКОВОРОДА - Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Кожен дуб жолудем був. (англ.)
- Кожне біле має свою чорноту, кожне солодке — свою гіркоту. (англ.)
- Коли в тебе щось на умі, не розказуй те кумі. (болг.)
- Коли вода не біжить за тобою, сам за нею йди. (азерб.)
- Коли грім ударив, вуха пізно затуляти. (кит.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дівка, як вогонь.
- Дівка, як горлиця.
- Дівка, як тополя.
- Дівка, як ягідка.
- Дівчина росте, як квітка в саду.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хвала тільки тоді гарна, коли гарний той, хто хвалить.
Сервантес - Хіба мало дала нам природа, віддавши нам себе?
СЕНЕКА - Хто вважає, що він сам – хробак, не повинен скаржитись, коли на нього наступають.
ХАББАРД - Хто відмовляється від багато чого, може багато що собі дозволити.
- Хто любить все, той насправді не любить нічого.
Писарєв
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- З долини акції і чину
Одна дорога – лише в рай.
Степан ГОРЛАЧ - Великому ХОЧУ низенькі є гори….
Степан ГОРЛАЧ - Кого захоче Бог скарати,
У того віру відбирає.
Степан ГОРЛАЧ - Не доведи нас, Господи,
Щоб милосердились над нами.
Степан ГОРЛАЧ - Ростуть мужі, коли росте загроза…
Степан ГОРЛАЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Той не поет,
Хто не відчує
спраги змагання.
Хто затаїться
в башті мовчання,
Як анахорет.
Микола ВОРОНИЙ
"Ода до поетів", 1929 - Будь проклята, співуча мово
Сльозавих і слизьких пісень,
Бо кожен чин пожерло слово,
Бо зміст заїла передмова
І в ніч лягає кожен день.
Євген МАЛАНЮК
"Павза", 1929 - Не сховатись, дарма, під наметом краси,
в чаді п'яному строф кришталевих.
Вітре днів, мої власні слова рознеси,
на шляхах їх розвій стомилевих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Суворий вірш", 1934 - Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,
коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.
Зникають речі, розвіваються довкола стіни.
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Над книжкою поезій", 1934 - До дна землі
й до дна цупкого слова
вдираюся завзято і уперто
і видираю в заздрісної смерті
пісні,
п'яніння,
ночі й дні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Хліб насущний", 1936
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Давайте вип'ємo за любов, а хто не може – той за дружбу!
- Сонце роздягає дівчину до купальника.
Так вип'ємо ж за те, щоб наші очі горіли яскравіше за сонце!
- Давайте вип'ємо за поцілунок. Бо його придумав чоловік, тому що не знайшов іншого способу закрити рот жінці.
- За нас, жінок шаленої краси!
Хто нас не бачив, хай їм повилазить!
Повиздихають ті, хто нас не захотів!
І плачуть ті, кому ми не дістались!
- Жив був на світі султан, що мав гарем, яким знаходився в 100 кілометрах від його палацу. Був в нього слуга, якого султан кожного дня відсилав за дівчиною.
Слуга помер у віці 30 років, а султан у 90.
Так вип'ємо ж за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Тому що не жінки вбивають чоловіка, а біготня за ними.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
