Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли спитали його: "Де скарб ховаєш?" – простягнув руку, показав на військо й мовив: "У цих!".
Олександр - Наскільки образиш, настільки маєш змогу милістю віддати, та не даєш.
Олександр - Добро творити краще, ніж брати, і милостиня чесніша, ніж набування.
Олександр - Якщо нагодуєш убогого, вважай, себе нагодував. Таку властивість ця річ має: те, що ми даємо, до нас повернеться.
Златоуст - Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримували, він відповів: "Невинні захисту не потребують".
Демосфен
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Життя без друзів — смерть без свідків. (мекс.)
- Багатий Казимир — багата й держава. (пол.)
- Боржник, позичаючи, — рум’яний, а віддаючи — блідий. (пол.)
- Бути дуже незадоволеним собою — слабкість, бути дуже задоволеним собою — дурість. (пол.)
- В дорозі пильнуй коня, а вдома жони. (пол.)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Прилипли, як мухи до меду.
- Приліпився, як п'явка до тіла, а не сидить без діла.
- Примостився, як кіт на сонці.
- Примостився, як сорока на кілку.
- Припав до води, як муха до меду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Красиві ноги можуть жити автономно.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Красиві, багаті і розумні жінки віддають перевагу красивим, багатим і дурням.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Красиву жінку можна цілувати без кінця і жодного разу не потрапити в одне й те ж саме місце.
Януш Макарчик - Красуня — для очей рай, для душі пекло, а для кишені чистилище.
Бернар Фонтенель - Красуня — це коли ноги підходять до обличчя.
Геннадій МАЛКІН
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Хитрий себе не хвалить, його хвалять інші.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Хліба з маслом і видовищ!
Борис РЕВЧУН - Хоч як це прикро, але думки лізуть у голову й тим, хто чудово без них обходиться.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Хочеш довше прожити — хворій удома.
Йосип БІЛОСКУРСЬКИЙ - Хто в чому вариться, той у тому може й зваритися.
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Бувай здоров, верше,
Мій зелений верше! Вже нам так не буде, Як перше, Як перше... Остап ЛУЦЬКИЙ "На верхах", 1905 - Вечірній час — чудовий час:
Рожевий світ на небі згас, А таємничий сумерк ляг На горах, борах і полях. Василь Щурат "Вечірній час", 1905 - Нехай обдурений я сном,
Нехай осміяний без жалю, Нехай замість весни і раю Осінній місяць за вікном, Нехай! Але в душі моїй Яка цвіла весна рожева! Пахтіли, дихали дерева! Олександр ОЛЕСЬ "Нехай обдурений я сном...", 1906 - Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни, А я все буду ждать і сумною порою Минулий кликать час колишньої весни. Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "І знов весна...",1906 - Пеститься місячний промінь,
Лиже холодний сніг; Чорною плямою комин На білий килим ліг. Микола ВОРОНИЙ "Зоряне небо", 1907
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|