Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Дружина — сімейний тиран. Подружнє ложе — вічний театр безперервних чвар, там не знають сну. А коли дружина з особливою ретельністю мучить чоловіка? Коли їй потрібно сховати зраду або обдурити його.
ЮВЕНАЛ - Думати, що безсилий ворог не може шкодити — це думати, що іскра не може зробити пожежу.
Сааді - Дурень — свого серця раб, розумний — його господар.
Мейдані - Дурна дружина в будинку подібна злій хуртовині.
Григорій Богослов - Дурні звертають увагу лише на промахи людей і не помічають їхніх достоїнств. Вони подібні мухам, що норовлять сісти лише на запалену частину тіла.
Абу-ль-Фарадж
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Уміла варити, та не вміла давати.
- У нас Україна — треба собі самому хліба укроїти.
- У него душа рогата — тяжко му сконати.
- Упертий як Русин.
- Уродився, оженився — тай вмер.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Злий, як зінське щеня.
- Злий, як собака.
- Злий, як тигр.
- Злодійкуватий, мов куниця.
- Злякався, аж у п'ятах закололо.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Метафора або пояснює думку, або замінює її.
Василь Ключевський. - Метафора набагато розумніша, ніж її автор, і такими є багато речей.
Георг Кристоф Ліхтенберґ. - МЕТОДИ ДОВЕДЕННЯ:
Доведення за допомогою посилань на неіснуючі авторитети.
Доведення методом доведення до огиди.
Доведення шляхом приписування комусь.
Метод найменшого здивування.
Доведення шляхом розмахування руками.
Доведення шляхом залякування.
Метод відкладання до наступного розгляду.
Доведення шляхом зведення до ланцюжка лем, що не стосуються справи.
Метод недоцільностей, що збігаються.
- Ми бачимо багато книг: нового видання, виправленого й доповненого. Чи побачимо коли-небудь видання виправлене й скорочене.
Петро В'яземський. - Ми воюємо з мовою.
Людвіг Вітґенштейн.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо жінка зв’язана по руках і ногах, значить, вона мазохістка.
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо жінка у вас під боком, чи говорить це про те, що вона вам геть набік?
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо жінці за, то за скільки...?
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо з тебе не зняли шкуру, то лише тому, що народився в сорочці.
Віктор ІГНАТЕНКО - Якщо з хати ніколи не виносити сміття, то хата перетвориться на хлів.
Анатолій ЗАКРЕВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- З прокляттям в небо устає
новий псалом залізу.
Павло ТИЧИНА
"Псалом залізу", 1920 - Та страшно, страшно жить минулим...
Будучина — сліпий туман -
Над мертвих днів глухим намулом
Ховає вогники оман.
Євген МАЛАНЮК
"Лист", 1923 - Ні, ні! Прийдешнє — не казарма,
Не цементовий коридор!
Максим Рильський
"Ні, ні! Прийдешнє — не казарма...", 1923 - Харків, Харків, де твоє обличчя?
До кого твій клич?
Угруз ти в глейке многоріччя,
темний, як ніч.
Павло ТИЧИНА
"Харків", 1923 - Братерство давніх днів! Розкішне, любе гроно!
Озвися ти хоч раз до вигнанця Насона,
Старого, кволого, забутого всіма
В краю, де цілий рік негода та зима,
Та моря тужний рев, та варвари довкола...
Микола Зеров
"Овідій", 1924
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
