Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони. Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, анiж щоб спокусив вiн одного з малих цих!
Євангеліє від св. Луки - Неможливе людям - можливе для Бога.
Євангеліє від св. Луки - Ти бо людина жорстока: береш, чого не поклав, i жнеш, чого не посiяв.
Євангеліє від св. Луки - Небо й земля проминуться, але не проминуться слова Мої.
Євангеліє від св. Луки - Отче, вдпусти їм, бо не знають, що чинять вони.
Євангеліє від св. Луки
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не тоді коня сідлати, як треба сідати.
- Не тоді коневі вівса, коли він дивиться до пса.
- Не тоді меча шукати, коли ся треба боронити.
- Штука наука.
- Не учися розуму до старості, але до смерті.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Спить, хоч з гармати стріляй.
- Спить, як заєць полоханий.
- Спить, як після маківки.
- Співає, як жаба на кладці.
- Співає, як жайворонок.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У відношенні до жінки, як до здобичі і служниці суспільної хтивості, виражена та нескінченна дегенерація, в якій людина опиняється по відношенню до самої себе…
Маркс. - Щасливий, хто може дружину кохати як коханку, і нещасний, хто коханці дозволяє кохати себе, як чоловіка.
Ключевський. - Коли чоловіки неповажно ставляться до жінки – це майже завжди свідчить, що вона першою забулась в своєму поводженні з ними.
Дідро. - Там, де у жінок не розвинуте почуття честі і гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
Сухомлинський. - Гарна жінка, виходячи заміж, обіцяє щастя, погана – чекає його.
Ключевський.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Люби дружину міцніше, ніж любить її коханець, і зневажай набагато менше.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люби правду — менше брехатимеш.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люби правду не лише про інших!..
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Любиш добре поїсти — люби і кухарок, які керують державою.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люди крадуть, бо більшість поважають багатих, ненавидячи їх підпільно.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я в правді твердий так, як дуб.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Щодень було у них похмілля;
Пилась горілка, як вода,
Щодень банкети, мов весілля,
Всі п'яні, хоч посуньсь куда.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Но зло, назначене судьбою,
Слідитиме скрізь за тобою,
Не утечеш за сто морей.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда". 1798 - Біда не по дерев'ях ходить,
І хто ж її не скуштував?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав!
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798 - Де їсться смачно, там і п'ється.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Енеїда", 1798
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
