Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Куштуючи на смак, не думай про те, що вважається смачним. Лао-ЦЗИ
- Легше втриматися від сварки, ніж потім з неї вийти.
СЕНЕКА - Легше зносити терпляче те, що нам не виправити.
Квінт ГОРАЦІЙ Флакк - Лише наближаючись до гармонічного звучання, ми здатні осягти таємниці, заховані у мовчанні.
ПІФАГОР - Лише навчившись коритися, довідаєшся, як панувати.
Солоній
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Мала дитина — мала болячка.
- Малі діти — малий клопіт.
– ... діти побільшають, лихо погіршає.
– ... а як побільшають, то і погіршають.
- Маленьке-миленьке, побільшає, погіршає.
- Дітей годувати, як камінь глодати.
- Дітей годувати, свій вік коротати.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Старший Гриць, як Парася.
- Степ, як дим.
- Стережись тих вечорниць, як мати тебе від вогню стерегла.
- Стіл зроблено, як вилито.
- Стільки з того користі, як з чорта смальцю.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Сказати людині у вічі всю правду часом більше за обов'язок — це задоволення.
Оскар Уайльд. - Сказати те, що думаєш, часом найбільша дурість, а часом — найбільша майстерність.
Марія Ебнер-Ешенбах. - Скандал має бути дуже поганим, щоб бути по-справжньому добрим.
Амброз Бірс. - Скандал тим голосніший, чим тихіше про нього говорять.
Збігнєв Холодюк. - Скептики обмінялися сумнівами.
Т. Константинов.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Доля України вирішується в наших душах і серцях.
Дмитро Мирон-"Орлик" - Езоп не міг вільно говорити тому, що був раб. А ми?
Валентин Чемерис - Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.
Панас Мирний - Життя справді складне, і єдиний у нього підручник — досвід.
Григір Тютюнник - Жодна з відомих в історії імперій… не відіграла такої реакційної ролі у світовій історії і не була в такому протиріччі з інтересами не тільки поневолених народів, але й самого панівного народу.
Росія була і лишилася жандармом Європи.
Петро Голубенко
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно!
Не бий крильми в порожньому просторі.
Ти, музо винозора, не сліпи
Мене вогнем твоїх очей безсмертних!
Леся УКРАЇНКА
"То be or not to bе?..", 1896 - В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто знає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО
"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО
"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 - Рідна мова на чужині
Ще милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ
"Рідний край", 1898 - Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Valse melancholique", 1898
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
