Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Душа, задоволена сьогоденням, не стане думати про майбутнє.
ГОРАЦІЙ, давньоримський поет (I ст. до н.е.) - Є три види невігластва: не знати нічого, знати погано те, що знають усі, і знати не те, що слід було би знати.
Ціцерон - Жити, Луцилій, значить — боротись.
Сенека. - Життя коротке, мистецтво ж - вічне.
Гіппократ - З глибокою мудрістю завжди живе глибоке невдоволення: хто збільшує своє знання, той збільшує своє страждання.
Соломон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч вовки кобилу з'їли, так ми воза не дали.
- Хоч вовки коня з'їли, та ми воза не дали.
- Хоч гірше, аби інше
- Хоч гірше, аби інше.
- Хоч гірше, аби інше.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Іде, наче стрибає.
- Іде, як вода пливе.
- Іде, як возом їде.
- Іде, як каліка.
- Іде, як на завтра.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Як колишній дипломат скажу: я згодний з вашими питанням.
Володимир Лукін - Якби змій спокушав Єву мовою нинішніх журналістів, ми і тепер би жили в раї.
Х.А. Шеррінг - Якби одного разу вранці я пройшов по ріці Потомак яко посуху, заголовки вечірніх газет говорили б: "ПРЕЗИДЕНТ НЕ ВМІЄ ПЛАВАТИ!"
Ліндон Джонсон - Який чудовий некролог! З таким би жити і жити!
Михайло Генін - Якщо ви не зацікавите читача першою ж фразою, все інше загублено для нього.
"Закон зачину"
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Повна свобода слова — це коли розбірливо чути голоси тих, хто стверджує, що свободи слова нема.
Олександр ПЕРЛЮК - Поганий той арабський шейх, котрий не мріє стати нашим губернатором!
Олександр ПЕРЛЮК - Подивишся, як живуть аферисти, злодії, корупціонери, і починаєш погоджуватися: таки так, життя чудове!
Олександр ПЕРЛЮК - Поки посадять за грати одного злодія, на волю вже вийде п’ятеро.
Олександр ПЕРЛЮК - Поки час покаже, що ми йдемо не туди, ми вже будемо не там.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває;
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Туга за милою", 1837 - Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка"("Нащо мені чорні брови..."), 1838 - Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.
Пантелеймон КУЛІШ
"Орися", 1844 - І багата я.
І вродлива я,Та не маю собі пари,
Безталанна я.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І багата я...", 1848- Та що з того? Не побрались,
Розійшлися, мов не знались.
А тим часом дорогії
Літа тії молодії
Марне пронеслись.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І широкую долину...", 1848
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
